Експериментальні дослідження втрат робочої рідини в качаючому вузлі агрегатів об’ємного гідроприводу трансмісій
Анотація
Проведено аналіз літературних джерел, який показав, що широкого застосування в сільського господарстві в наш час дістав об’ємний гідропривід трансмісій мобільних машин, що включає в себе аксіально-поршневий регульований гідронасос та аксіально-поршневий нерегульований гідромотор. Також проведено огляд з питань забезпеченості експлуатаційної надійності агрегатів даного типу. Це дало змогу встановити, що середній ресурс об’ємного гідроприводу є значно менший від встановленого заводом виробником. Такий стан питання обумовлюється по-перше – порушенням правил експлуатації, по-друге-низькою якістю проведення ремонтно-обслуговуючих робіт. Встановлено також, що однією з причин низької якості ремонту агрегатів гідроприводу являється відсутність нормативно-технічної документації на ремонт, вчасності обґрунтованих структурних параметрів технічного стану основних деталей та спряжень агрегатів гідроприводу. Також літературний аналіз показав, що найбільша кількість відмов припадає на знос деталей спряження «розподільник – приставне дно» качаючого вузла гідроприводу. Для даного спряження теоретично обґрунтовані структурні параметри технічного стану, але отримані дані потребують експериментальних досліджень. Для проведення експериментальних досліджень використовувалась лабораторна установка, яка була виготовлена на кафедрі надійності і ремонту машин ДДАЕУ та розроблена методика проведення експерименту. Було проведено експериментальні дослідження, що дозволили встановити взаємозв’язок між величиною зазору (структурний параметр) в даному спряженні та втратами робочої рідини, а також обґрунтувати величину граничного значення структурного параметру. Результати досліджень показали, що різниця між експериментальними та теоретичними результатами не перевищує 10%. Отримані результати будуть використанні для визначення допустимих структурних параметрів технічного стану даного спряження.
